Шановні краяни, дорогі просвітяни!
Щиро вітаю вас із визначним святом — Днем незалежності України! Бажаю успіхів і плідної праці на благо українського народу.
Нехай це свято додасть вам наснаги і творчих здобутків в ім’я процвітання нашої незалежної Батьківщини.
Від усієї душі зичу вам і вашим родинам міцного здоров’я, щастя і благополуччя!
Віками український народ мріяв про свою державу — вільну, соборну та незалежну. Тернистий шлях довелося пройти, щоб її здобути. І з тривогою в серці сьогодні доводиться переживати за її подальшу долю. Це зумовлено тим, що дуже часто суспільству робляться неоднозначні виклики щодо державної мови, статусу Донбасу, миру в Україні тощо. Ми не можемо допустити, щоб власні вузькі інтереси ставились вище за державні, бо це загрожує втратою мови, самоідентичності, культури й державності. Це доведено історією. Державу дуже довго й важко будувати, але легко можна втратити. Ми не повинні допустити цього!
Шановні просвітяни! Звертаюся до вас, щоб у складний для України час ви своєю діяльністю, активною позицією сприяли збільшенню сегменту українства у суспільстві, щоб в аудиторіях, де ви будете присутні, не було хохлів і малоросів. Фактами, здоровим глуздом переконуйте їх щодо фундаментальності таких понять, як суверенність, унітарність, територіальна цілісність України.
За словами нашого земляка Миколи Поровського, народного депутата І, ІІ та ІV скликань Верховної Ради, одного із фундаторів Народного Руху України, автора ряду книг, «це ми зможемо зробити, якщо будемо виховувати молодь на прикладі героїзму воїнів в обороні України від московської агресії. І тоді виросте новий національний епос, з якого зродяться сотні тисяч послідовників таких, як були герої бою під Крутами».
Нас турбує відсутність розуміння буття держави в значної частини суспільства. А ще, — нерозуміння, що для кожного з нас означає Україна. Як на мене, це найдорожче, що ми маємо на землі. Пригадується гасло великого національного педагога й учителя, професора Григорія Ващенка: «Бог і Україна»! Перше — це Господь, який подарував нам небо й землю, благословенну Ним Україну. А ще — патріотів, для яких Україна була всім: це і козаки, січові стрільці, воїни УНР, вояки УПА, воїни АТО та ООС на Донбасі. Поезія Тараса Шевченка, Лесі Українки, Василя Симоненка, Ліни Костенко, яка стала посестрою вічності.
Складний шлях пройшла Українська помісна церква! Понад три століття вона була в складі Московської патріархії. Велике щастя чути сьогодні в українському храмі зрозумілі для кожного з нас піснеспіви, молитви. Тож підтримуйте процес переходу релігійних громад Московського патріархату до Православної Церкви України. Свого часу Архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон, опікуючись духовними цінностями, написав у соборі Святої Софії «Слово про Закон і Благодать», у якому обґрунтував ідею слави як початок національної ідеї. Лише усвідомлюючи свою велич, рівновелику з Візантією, народ може відчути себе господарем на своїй землі.
Тож будьмо мудрими, чутливими! Тримаймо відкритими свої серця до дарованої нам Богом України! Тримаймося! Шануймося!
З Днем незалежності, Україно!
Катерина Сичик,
голова громадської організації «Рівненське міське об’єднання товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка»