Культурно-просвітницька організація «Просвіта», якій у 2018 році виповнилося 150 літ, на Рівненщині була створена у листопаді 1917 року. Фундаторами її були поважні люди: адвокат Федір Сумневич, сенатор Олександр Карпинський, Антін Контржинський, брати Бичківські та ін.

​

Перший період діяльності «Просвіти» (1917-1939) на Рівненщині припадає на час польської окупації. В умовах польського гноблення вона створила сотні хат-читалень, гуртків, рільничих об’єднань, хорів, відкривала українські школи, дитячі садки. Пробуджуючи національну свідомість, захищаючи мову, культуру українського народу, «Просвіта» організовувала курси для вихователів дитячих садків, диригентів, режисерів, керівників кооперативів, молодіжних спілок. Вона дбала про спортивний гарт молоді, а ще більше – про духовні зростання, християнську мораль, оголосила бій пиятиці та тютюнопалінню.

​

Діяльність «Просвіти» не подобалась польській окупаційній владі. Особливу лють викликало проведення Шевченківської академії до роковин поета 11 березня 1930 року. Тут українська громада відкрито заспівала гімн «Ще не вмерла Україна», замість польського національного гімну. Були заарештовані понад 200 українців, багатьох судили і посадили за грати. Для найактивніших просвітян ще була політична в’язниця Береза Картузька.

 

Польська влада закривала «Просвіту» у 1922, 1926 і остаточно у 1928 році. Але «Просвіта» проіснувала ще до 1939 року у вигляді споріднених товариств «Рідна хата», «Рідна школа», «Союз українок», «Клуб української молоді».

 

Другий період діяльності «Просвіти» (1942-1943 рр.) – під час німецької окупації, коли було відновлено 22 філії у Дубні, Корці, Гощі, Здолбунові, Острозі, Бережному, та по селах, де запрацювали гуртки, хори, кооперативи, клуби, читальні, видавництва. Головою «Просвіти» став професор Неофіт Кибалюк, активно підтримували діяльність «Просвіти» Степан Скрипник, Улас Самчук, Олена Теліга, Іван Тиктор. Вечори, присвячені Миколі Лисенку, Тарасові Шевченку, виставки народних ремесел збирали великі маси людей і мали позитивний вплив.

 

З приходом радянської влади були закриті читальні, ліквідовані книгозбірні, а просвітянські активісти – репресовані. Багато діячів зникли безслідно.

 

Третій період відродження «Просвіти» припадає на наше покоління, він розпочався із створення товариства шанувальників української мови у 1988 році та збору підписів на захист української мови як державної.

 

«Просвіту» у різні роки очолювали Василь Червоній, Михайло Назарук, Святослав Мельничук, Борис Степанишин, Володимир Ковтунець, Петро Кульчинський, Любомир Гладун, Іван Кузьмюк.

 

Борис Степанишин організував лекції з історії України, літератури, мови. Стали діяти просвітянська бібліотека, хор «Просвіта» під керівництвом Лесі Міськової, хор «Дзвін» під керуванням Олексія Коновальця, гурт «Барвінок» під керуванням Петра Тимощука. Володимир Ковтунець дбав про економічну освіту народу та зв’язки з сільськими осередками.

 

При Петрові Кульчинському розцвіла видавнича діяльність, яку очолив Михайло Борейко. Від 1998 по 2007 роки ним видано близько 30 різних рідкісних книг, які в Україні не видавались або були заборонені. Серед них три різних «Кобзарі», «Енеїда» Івана Котляревського.

 

Встановлення дощок, пам’ятників, знаків Нілу Хасевичу, Бульбі Боровцю, Івану Мазепі, Миколі Лисенку, Миколі Біляшівському – це теж робота «Просвіти».

 

Особливо активно діяла міська організація «Просвіти», яку очолювали Ярослав Гірник, Тетяна Грещук, а з 2003 року активно працює Катерина Сичик.

 

За 30 років діяльності «Просвіти» у новітній період багато її активістів проявили себе як патріоти України, які працюють (або працювали) на утвердження держави не словом, а ділом. Це – Михайло Борейко, Мирослава Косарєва, Євгенія Гладунова, Володимир Мазурець, Гурій Бухало, Ярослав і Ярослава Гірники, Лілія Овдійчук, Микола Панащук, Алла Українець, Петро Лобас, Ганна Прохоренко, Катерина Сичик, Петро Тимощук, Степан Шевчук, Віталій та Катерина Новаки, Наталя Савчук, Богдан Денисюк, Наталя Войтович, Марія Вербець, Ганна Копильців, Андрій Пастушенко, Лариса Ткач, Людмила Грекул, Мирослава Жовтан, Галина Коломис та багато інших.

 

До 2000-ліття Різдва Христового закладено парк «Просвіти» на мікрорайоні «Північний», проведено сотні заходів до історико-літературних дат українських діячів, відзначення національних та релігійних свят, відродження традицій, звичаїв, обрядів українського народу.

 

Велику увагу «Просвіта» приділяє національно-патріотичному вихованню молоді. «Просвіта» діє спільно з освітою та культурою у здійсненні цієї важливої роботи.

 

Своїм найважливішим завданням «Просвіта» і надалі вважає захист української мови та культури, розвиток книгодрукування, піднесення духовності життя, християнської моралі, виховання молоді у національно-патріотичному дусі.