18 жовтня 1900 року – на Полтавщині у родині громадського і політичного діяча, поета Мусія Кононенка народилася дочка Харитя – громадська діячка, активістка українського жіночого руху, письменниця. Рано залишилась сиротою, виховувалася у сім’ї Вілінських. Закінчила Київську гімназію. Вже в гімназії вона потрапляє у вир громадських подій. Про це свідчить її участь в організації вшанування пам’яті героїв-юнаків, що загинули під Крутами. Велику виховну функцію зіграв в її житті «Пласт».
З 1917 по 1918 вона є членкинею осередку середньошкільників «Пласту» у Києві. У міжвоєнний період Харитя жила в Галичині. Створила серед українок осередки жіночого руху «Просвіти». Займалася організацією жіночих гуртків. Друкувала етнографічні довідки у львівських виданнях – журналі «Нова хвиля» та газеті «Дім», де вела сторінку для жінок.
1941-го на запрошення Уласа Самчука Харитя їде до Рівного, де очолює «Жіночу службу України» і займається організацією Українського Червоного Хреста. Завдяки її зусиллям вдалося врятувати тисячі людей, особливо в перші роки німецької окупації.
У своїх спогадах Улас Самчук пише, що на той
час Харитя Кононенко стала на чолі Допомогового Комітету, що перед тим мав назву Український Червоний Хрест. Так як німцям ця назва не подобалась, бо нагадувала їм деяку державність, вони її заборонили. Але ця праця комітету була дуже велика. Пані Харитя разом з Галиною Варваровою, Пашківською організували велику громадську їдальню, велику кухню. Валки возів з харчами з’їжджалися з навколишніх сіл із продуктами. Допомога голодуючому Києву, а особливо полоненим, які гинули на очах від тифу і голоду. Харитя щодня відвідувала табори полонених, яких в Рівному було три.
Після заборони німцями у 1942 році Українського Червоного Хреста Харитя Кононенко підпільно очолює цю структуру, яка була тісно пов’язана з формуванням Української Повстанської Армії, організовує медичне забезпечення для бійців УПА. Налагоджує роботу «Жіночої служби України» на Волині. Харитя Кононенко була палка патріотка України. За співпрацю з УПА Харитю Кононенко заарештувало гестапо 16 липня 1943 року. 15 жовтня 1943 року її розстріляли в урочищі Видумка Рівного, а тіло спалили.
Перед смертю Харитя Кононенко залишила заповіт своїй співкамерниці Софії Степанюк: «Краще смерть, як такі зневаги та наруги. Якщо Господь вас збереже, розкажіть про страшні наші страждання. Хай всі українці знають, як гинули їхні брати і сестри. Хай ніколи не вірять ніяким визволителям, а самі здобувають свої права».
В місті Рівному одна з вулиць носить ім’я Хариті Кононенко, на вулиці Соборній встановлено меморіальну дошку.
Інформацію з відкритих джерел підготувала Катерина Сичик, голова рівненської міської "Просвіти"