26 вересня 2010 року громадська організація «Молода Просвіта» на чолі з Людмилою Грекул, спільно з Рівненським міським об’єднанням товариства «Просвіта» (голова Катерина Сичик), за підтримки заступника міського голови Г. Г. Кульчинської та управління у справах сім’ї, молоді та спорту запросили жителів мікрорайону «Ювілейний» з нагоди Дня «Просвіти». Захід проведено в рамках проекту «Патріотичні ігри молоді Рівного» програми соціальних молодіжних проектів громадських організацій.

 

День «Просвіти» зібрав близько 300 бажаючих рівнян взяти участь у запропонованих заходах. А їх було чимало. Свято розпочалося з пісні «Моє диво-місто» на слова та музику місцевого композитора Тетяни Леус у виконанні гурту «Цукерки» (НВК №1). Пісня передала настрій молодших школярів всім гостям свята, адже звучали слова про рідне місто – місто Рівне. «Я буду малювати диво-місто мрій моїх» – один із рядків пісні. А цікаво, як можна намалювати рідну Батьківщину? Що це може бути: чи золоті лани з пшеницею, чи цікаві місця України, які можна відвідати, відомі люди, традиції, а може така солодкоголоса, найкраща материнська мова? Які ж асоціації викликала ненька-Україна у школярів?

 

Оголошений конкурс малюнків на асфальті «Я люблю Україну» приніс масу вражень. Всі переконалися, що любов до України можна передати не тільки словами, а й зобразити її малюнком. Поки учасники працювали над своїми шедеврами, глядачі насолоджувалися українською піснею у виконанні фольклорних та художніх колективів. Соловей на гілочці, червона калина, герб, жовто-блакитний прапор, запашний хліб, рідна хатина над чистою річкою, золоте колосся, мужні козаки – і це ще не все, що було на малюнках. Переглядаючи їх, можна з впевненістю сказати, що діти знають всі символи України і люблять свій рідний край. Всім учасникам конкурсу були вручені пам’ятні призи, а переможці отримали грамоти та засоби для малювання, які були придбані за кошти управління у справах сім’ї, молоді та спорту.

 

Потім ведуча запросила гостей свята у минуле нашої України. ХV століття – важкий час у житті українського народу. Скрутно жилося йому під пануванням чужих володарів, бо скрізь в Україні було заведено панщину. Селяни працювали на панській землі, всю землю отримували у власність великі пани – вельможі. Багатостраждальна земля чекала героїв. І деякі чоловіки відгукнулися на заклик рідної землі і стали на її захист. Це були козаки, сила, спритність і мужність яких змінила світ.

 

Гей, ви, козаченьки.

Вітер в чистім полі –

Научіть нащадків

Так любити волю.

Крутобока наша доля,

Не вода в ній – кров тече,

Козаку найперше – воля,

Козаку найперше – честь.

Гей, ви, козаченьки,

Спомин з м’яти-рути

Научіть минулу славу

Повернути

 

Оголошені «Козацькі ігри та забави» переконали всіх глядачів, що й у наш час присутній козацькій дух у молодих людей, адже долали труднощі вони, як справжні козаки та дізнавалися багато нового про цих мужніх людей.

 

Козаки іноді попадали в складні ситуації, але з труднощів завжди виходили з честю, тому що вміли їх переборювати. Естафета «Швидкий козачок» (ведення однією рукою баскетбольного м’яча до стійки і назад) дала учасникам можливість це відчути. Кінь і козак — нероздільне поняття — це одне ціле, але для того, щоб добре сидіти в сідлі, переборювати великі відстані, на скаку вести бій, треба багато тренуватися. Естафета «Вершники» була прекрасним початком. Бувало, що козаки потрапляли в полон до ворога. Але завдяки своїй силі, спритності та витривалості вони вміли, долаючи перешкоди, непомітно втекти звідти. Молодь вчилася цим рисам в естафеті «Стрибки в мішку». І, звісно, «Перетягування канату», яке відбувалося курінь на курінь по черзі. Канати посередині помічені стрічкою, яка перебуває над лінією. Курінь, якому вдалося перетягнути стрічку від лінії на один метр, перемагає і бореться з наступним.

 

Команди-переможці отримали подарунки, а командам-учасникам заступник міського голови Галина Кульчинська подарувала на згадку диски української музики «Головні пісні України» та «Живі голоси відомих українських поетів».

 

А козацький куліш подарував справжню насолоду всім присутнім, адже господині ДНЗ №42 постаралися на славу. Український одяг, великі казани з паруючим кулішем, дзвіночки, які закликали всіх до страви, – нікого не залишили байдужим до українських традицій.

 

Просвітяни переконані: хто любить свій рідний край, рідну сторону, де народився і живеш, знає та вивчає українські традиції, любить українську пісню та милозвучну мову – той і є справжнім патріотом нашої України. Він гордо може сказати: Я – УКРАЇНЕЦЬ.