Україна була для нього дивом, а він був її серцем, духом і любов’ю…

​

Провести у засвіти душу легендарної особистості сьогодні на кладовище «Молодіжне» прийшли просвітяни міста та області. Червоні кетяги калини, квіти, слова вдячності та шани, скорботні сльози та щира молитва об’єднали сьогодні тих, хто знав пана Михайла Борейка.

​

Відчувати рідну країну кожною частинкою серця й душі, прокидатись зранку із думкою: чим я можу бути корисний для України, й лягати з думкою про те, що ж я сьогодні зробив для своєї країни, може не кожен… Михайло Борейко, наш побратим, великий сподвижник просвітянського руху та надзвичайно світла ЛЮДИНА, був саме таким: відданим і щирим Сином рідної землі. Ні грама фальші й зверхності, лише щира любов та відданість, а ще щоденна кропітка праця та небайдужість до щонайменшого болю, завданого чи то рідному слову, чи українській  книзі – усьому, чим живе Україна. Пан Михайло видав понад 50 рідкісних книг, які були або заборонені, або видавались давно і невідомі в Україні, підтримував тісні зв’язки з діаспорою та просвітянами в різних куточках України та світу.  

​

Про його незвичайний вклад у справу просвітництва в Україні та за її межами можна писати та говорити багато. І кожен, хто хоч раз спілкувався з Михайлом Семеновичем, має що розповісти… Для цього буде нагода і можливість, а сьогодні – важлива молитва та підтримка для його найближчої  людини – вірної дружини та посестри пані Євгенії Гладунової. Щирі співчуття рідним та усім нам, бо направду – осиротіла просвітянська родина…

​

Погасла свічка життя, але засяяла ще одна яскрава Божа зірка, щоб ми не збились зі шляху, не зійшли на манівці, не втратили того, що є найцінніше, того, за що боровся пан Михайло, чим жив, чим дихав – Україну!