Творчість українського пророка завжди хвилювала Михайла Борейка. Тому й виник задум видати першу книгу Тараса Шевченка «Кобзарь», виданий у Санкт-Петербурзі у 1840 р. Тоді ця книга із 8-и творів стала справжнім відкриттям для українців на самих себе, на свою історію, на свою Україну, посприяла пробудженню національної самосвідомості. Недаремно Віссаріон Белінський, російський критик-великодержавник, нищівною критикою і злобою зустрів появу «Кобзаря».

 

Як і 200 років тому, так і тепер українців та Україну шовіністи намагаються прилучити до «русского мира», позбавити нас самоідентичності, принижуючи і опорочуючи Шевченка-поета.

 

Михайло Борейко видав цей «Кобзар», який був непроцензурованим царськими доглядачами і яких лишилось одиниці. Видання стало подвійним: з текстом первісного «Кобзаря», 1840 р. і академічним сучасним текстом, тобто два «Кобзарі» в одній книжці.

 

Видання прикрасили дві післямови «Кобзар» Т. Шевченка 1840 р.: біографія книжки» відомого шевченкознавця Василя Бородіна, доктора філологічних наук Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України та професора Петра Лобаса.

 

Книга пам’ятна ще тим, що вийшла до 2000-ліття від Різдва Христового та 160-ліття виходу «Кобзаря».

 

Цей «Кобзар» презентовано у Київському Національному музеї Тараса Шевченка в присутності письменників, науковців, представників громадськості. Від Рівного приїхала представницька делегація просвітян, духовенства, громадських діячів області. Тут ще раз доречно буде згадати покійного голову обласної «Просвіти» Петра Кульчинського, який організував цю поїздку до Києва. І ще одну людину варто вшанувати – покійного голову міста Рівне Віктора Чайку, який профінансував видання.

 

«Кобзар» було вручено делегатам Форуму українців, який відбувався у той час у Києві.