День перепоховання Т. Г. Шевченка
Щороку, 22 травня, Тарас Шевченко збирає українців у духовні кола. Збирає, щоб нагадати про те, що сила наша – у рідній землі, у рідному слові, в якому ДНК нації, її безсмертя. Щороку, 22 травня, ми згадуємо шлях великого Тараса до рідного дому. Після стількох років солдатчини, заслання, заборон і самоти він так мріяв повернутися в рідну Україну!.. І 22 травня 1861 року повернувся до неї із чужого, холодного Петербурга – у домовині, під червоною козацькою китайкою, «на святі гори», що поблизу Канева, щоб справдився його заповіт:
Як умру, то поховайте мене на могилі
Серед степу широкого, на Вкраїні милій…
22 травня 2017 року Шевченкове слово об’єднало рівнян в товариство однодумців в урочистому сумі на майдані Незалежності перед пам’ятником тому, для кого Україна була найбільшою любов’ю і найщирішою молитвою.
Під виконання дитячим хором музичної школи №1 ім. Миколи Лисенка (керівник – Заслужений працівник культури України Неля Нікітіна) пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» міська влада та рівняни поклали квіти до підніжжя Кобзаря. Продовжили захід юні рівняни, переможці міського та обласного етапів конкурсу читців-декламаторів «Живи, Кобзарю, в пам’яті людській» Роман Полюхович та Михайло Бляшин, учні СпШ «Центр надії». У їх виконанні ожив Шевченко-сучасник, Шевченко, який єднає схід і захід, єднає всю Україну. Власні роздуми про Кобзаря прочитав Роман Клус, учень Рівненської ЗОШ №8.
У цей день у навчальних закладах нашого міста, в усіх його мікрорайонах і навіть у тролейбусах звучало Шевченкове слово. Це свідчить про те, що воно сучасне, як ніколи!
Усі, хто читає чи слухає Шевченкове слово, стають сильніші духом і чистіші помислами. Читаймо Шевченка!
