«Бо хто ж, якщо не ми?»
М. Тимчак
10 жовтня 2018 року в Палаці культури «Хімік» відбулися урочистості з нагоди 30-річчя від дня створення Товариства шанувальників української мови і культури ім. Т. Шевченка. Учасниками заходу стали не тільки просвітяни, педагоги, але й учнівська молодь із рівненських шкіл.
Як усе було? Погожого осіннього вечора 27 вересня 1988 року в актовій залі Палацу культури «Хімік» зібрались люди, які не хотіли миритись з політикою тотального нищення рідної мови і правдивої історії України. Вони об’єдналися в Товариство шанувальників української мови і культури ім. Т. Шевченка, яке згодом було перейменоване в товариство «Просвіта». Це був період третього відродження Рівненської «Просвіти», яка в 2017 році відсвяткувала свій 100-літній ювілей.
Урочистості з нагоди 30-річчя установчих зборів Товариства розпочалися із слова благословення секретаря Рівненської єпархії Української православної церкви Київського патріархату протоієрея Сергія Лучаніна. Отець Сергій вручив найдостойнішим просвітянам міста, учасникам установчих зборів Товариства шанувальників української мови і культури ім. Т. Шевченка, три медалі «За жертовність і любов до України» з благословення патріарха Філарета.
До вітань учасників тих подій та нагороджень найактивніших просвітян долучилися міський голова Рівного Володимир Хомко, голова громадської організації «Рівненське міське об’єднання товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка» Катерина Сичик, голова Рівненської обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» Іван Вєтров.
Лунали спогади Миколи Стельмаха та Івана Дем’янюка, учасників установчих зборів, засновників Товариства, – про діяльність Товариства та просвітян у ті вирішальні для долі України 1988-1991 роки, про заборони і гоніння, сміливість і віру. Оживали люди і події у відеофільмі, знятому на спогадах тих, хто творив тоді нову, незалежну Україну.
Найбільш зворушливим моментом урочистостей став вихід на сцену тих сміливців, які вперше на Рівненщині підняли синьо-жовті прапори. Це відбулось 18 червня 1989 року на вшануванні пам’яті козаків на Козацьких могилах. На сцену запросили Веремчука Олександра, Якимова Василя, Войтовича Валерія, Шкуратюка Віктора, Шкуратюка Сергія, Рудюка Василя, Васильця Василя, Чугая Бориса. Юнки із СпШ №15 у військових строях вручили цим людям, які вже стали легендами, українські стяги і розгорнули, як розгортають птахи крила, державну святиню, за яку пролито стільки крові українських патріотів!
Згадали живих, пом’янули тих просвітян, яких сьогодні немає серед нас, бо вони у кращих світах моляться за рідну землю, тих, хто пішов із життя, у якому найбільше любив Україну… Їхні обличчя ожили у світлинах пам’яті під мелодію «Пливе кача по Тисині». Сьогодні під зворушливі до сліз слова цієї пісні проводжають у засвіти наших хлопців з АТО… Хлопців, які піднімають під кулями снайперів синьо-жовті прапори на окупованих «східним братом» територіях…
Скільки б складових патріотизму ми не називали, найважливішими є віра в себе, у рідний народ і вірність Батьківщині. «Той, хто не любить свою країну, нічого любити не може», – такі переконання має патріотично налаштована українська молодь. Саме вона втілює в життя просвітянські ідеї і достойно береже славу та честь тих, хто відстоював незалежність рідної землі в 1988-1991 роках, хто відстоює її на Сході України сьогодні. Патріотичний дух сучасної молоді продемонстрували під Гімн українських націоналістів багаторазові переможці фестивалю-огляду військово-патріотичної пісні та строю «Червона калина» – команда Рівненської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №15.
Для учасників урочистостей звучала повстанська пісня у виконанні Народного художнього колективу гурту традиційного поліського співу «Ранкова роса» ЗОШ №28. Лунало пророче Тарасове слово з уст читців-декламаторів із СпШ «Центр надії» Романа Полюховича та Михайла Бляшина та учасників учнівського хору «Райдуга» ЗОШ №23. Художні номери подарували глядачам творчі колективи ПК «Хімік» (директор Подганюк Олександр Миколайович).
Урочистості з нагоди 30-річчя Товариства шанувальників української мови та культури ім. Тараса Шевченка стали уроком пам’яті і для просвітян, учасників Товариства, і для учнівської молоді. Уроком любові до рідної землі.
