10 вересня 2019 року відбулася зустріч членів ради рівненського міського об’єднання товариства «Просвіта» з архієпископом Сумським та Охтирським Мефодієм. Головною темою обговорення було здійснення національного та патріотичного виховання українців.

 

Рівненські просвітяни познайомилися з архієпископом Мефодієм завдяки Михайлу Борейку, який довгий час з ним листується. (Дізнатися більше про історію взаємин між двома українськими патріотами можна у статті пані Євгенії Гладунової на сайті тижневика «Слово Просвіти» Всеукраїнського товариства «Просвіта»). Архієпископ Мефодій народився на Івано-Франківщині, в юності переїхав до Росії, повернувся в Україну в середині 1990-х. За роки незалежності створив понад 300 українських парафій в Сумській області. На зустрічі архієпископ ділився спогадами про буремний період Революції Гідності, про своє посередництво у конфлікті між протестувальниками та правоохоронцями та про свою підтримку у створенні загонів народної самооборони з огляду на загрозу з боку Росії (відстань від Сум до кордону всього 50 км) та слабку на той час обороноздатність армії.

 

Іншою гостею на зустрічі була пані Ірина Ващук, подвижниця української справи в Канаді. Вона є головою Світової Ради Суспільної Служби при Світовому Конгресі Українців. Пані Ірина активно співпрацює з духовенством, зокрема з архієпископом Мефодієм, у створенні та підтримці українських парафій, особливо на Сході України. Вона також опікується наданням різнобічної гуманітарної допомоги для наших воїнів.

 

Саме цей напрямок діяльності з’єднав Ірину Ващук з родиною Хамраєвих з Луцька, яка теж була присутня на зустрічі. Батько – узбек, мати – українка. Вони виховали гідного сина-патріота Рустама, який поклав голову за Україну на цій війні: загинув в червні 2014 року під час АТО в селищі Металіст під Луганськом. Йому було 38 років. Рустам був одним з найактивніших учасників Революції Гідності та воював на Сході України у складі легендарного 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, сформованого з бійців Самооборони Майдану. Військову присягу на вірність Україні, яку Рустам дав у 1993 році та якою дуже пишався, виконав сповна. Переживши трагедію втрати сина, родина Хамраєвих відчула поклик привертати увагу громадськості до проблем та труднощів захисників України та спонукати людей до надання будь-якої допомоги для зменшення жертв війни та її остаточного та справедливого закінчення.

 

Ось так любов до України та прагнення для неї гідного майбутнього переплітають життєві доріжки патріотів з усіх куточків країни та світу. Такі люди надихають, стимулюють, мотивують і дивують своєю негаласливою, але дуже людяною любов’ю до ближнього і дальнього, своєю відданістю Україні.