Різнобарвним цвітінням вишиванок, духмяних весняних квітів та щебетом дитячих голосів заяснів сьогодні Рівненський парк імені Т. Г. Шевченка,  адже саме у цей травневий день – 22 травня – увесь прогресивний український люд вшановує пам’ять великого сина України Тараса Григоровича Шевченка. Знаковим стало те, що символічний літературний вишитий курган зводили учні та громадськість міста біля поновленого погруддя Кобзаря.

 

22 травня, 154 роки тому, на «святі гори», що поблизу Канева, повернувся наш Кобзар. У Києві «винесли гріб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому». Додому, в Україну, де щороку Він воскресає у душах українців непереборною звитягою, в устах – полум’яним словом, у кожному місті чи селі – гранітним знаком пам’яті та шани. Відомо, що біля витоків створення постаменту в парку м. Рівного в 1939 році було Рівненське об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка. Саме тому цьогоріч його голова, Катерина Іванівна Сичик, стала ініціатором дійства у міському парку. Першу реконструкцію погруддя було зроблено у 1963 році напередодні 150-річчя від дня народження Кобзаря відповідно до рішення міської  ради №57. Сьогодні, коли Шевченкове пророче слово набуло особливого нового змісту, погруддя поета постало оновленим завдяки сприянню міського  голови Рівного Володимира Євгеновича Хомка.

 

У ході святкового пошанування пам’яті великого сина України учні загальноосвітніх закладів міста формували символічний літературно-рушниковий курган, разом із академічним хором «Рівне» музичного училища РДГУ під керівництвом Одинця О. О. та народним художнім колективом «Фавор» ЗОШ №13 під керівництвом Володька С. Т. виконували пісні на слова Т. Шевченка. Напередодні у навчальних закладах міста відбулася уже традиційна акція «Букет Кобзарю», а в ході свята учні долучилися до плетіння символічного вінка шани із весняних квітів. Відрадно, що після оголошення вільного літературного мікрофона до імпровізованої сцени поспішило багато школярів, які мали бажання продекламувати безсмертну Кобзареву поезію. Адже допоки житиме Шевченкове слово, доти житиме Україна!