Коли біда шугає рідним краєм – хто, як не я, зумів би зупинить?!

​

29 січня 2019 року у м. Рівному біля пам’ятника «Загиблим за Україну» учнівська молодь ЗОШ №22 провела Урок історичної пам’яті, присвячений 101 роковинам легендарного бою під Крутами.

 

Образ матері України, її захисників, молодих хлопців, які в руках тримають червоно-чорний стяг, що був «побратимом» жовто-синього прапора ще за часів козацтва, зворушливі вірші та монологи, патріотична пісня, переконливість і щирість учнів – усе це передало учасникам заходу увесь символізм подій 29 січня 1918 року та значення цієї дати в історії боротьби за державність України.

​

«Наше бойове завдання – взяти Київ. Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо», – такий наказ на мітингу в Бахмачі віддав відправлений Леніним для знищення Центральної Ради та УНР командувач російсько-більшовицькими військами в Україні Муравйов. Він був упевнений, що гідного спротиву не зустріне.

​

Перекреслити ці плани могло хіба диво. І воно таки сталося. Схоже на те, яке вдалося 300 спартанцям. З тією різницею, що під Термопілами 300 загартованих і бездоганно вишколених з малих років вояків боронили непрохідну гірську розщелину, тоді як під Крутами на відкритому полі добре озброєну й удесятеро більшу російську орду зупинили кілька сотень гімназистів та студентів, більшість з яких тримали зброю в руках уперше! Та завдяки їх жертовному подвигу очільники УНР отримали час, аби укласти Брест-Литовський мир, а відтак – шанс врятувати першу Українську державу».

​

Сьогодні окремі «дослідники» історії намагаються назвати цей бій поразкою. Тоді ж чому більшовики за 70 років свого панування намагалися знищити в пам’яті народу згадку про Крути? У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій могилі. Проте їх імена стали символами жертовності та героїзму для наступних поколінь патріотів. Культ героїв Крут поширився серед пластової молоді та львівського студентства, яке в 1931 році на ІІ студентській конференції ухвалило «вважати роковини бою під Крутами українським всестудентським святом». Як свідчать учасники УПА, у 1942 році, коли Українська Повстанська Армія постала як реальна військова організація, одним зі своїх бойових гасел вона проголосила: «За крутян!» Перші згадки і справжня, реальна оцінка подій під Крутами відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році.

​

«Вони загинули, щоб ми жили і перемагали», – такий висновок зробили учні ЗОШ №22, учасники Уроку історичної пам’яті. Їх не злякав ні січневий холод, ні неприємна мряка, яка спускалася із зимового неба як тихі сльози за загиблими крутянами. На запитання «Чи ви змерзли?» старшокласники відповіли: «Що означає 15 хвилин у порівнянні з п’ятьма годинами, упродовж яких ті хлопці стримували ворога в холодних снігах чернігівської землі?»

​

Учнівська молодь біля пам’ятника «Загиблим за Україну» без музичного супроводу розпочала співати Гімн України. 101 рік тому замучені тортурами крутяни заспівали перед стратою: «Ще не вмерла України…» Герої не вмирають!

​

«Найбільша любов – життя покласти за друзів» (Євангелія від Івана 15:13).